башта

(польс. тат. — високе місце)

Окрема будівля, у якій висота значно більше за горизонтальні розміри; або вертикальна частина споруди. Спочатку дерев'яні й муровані Б. зводилися як сторожові і оборонні. Згодом крім цивільних (житлові будинки баштового типу, дзвіниці, мінарети, частини ратуш, вокзалів та інших громадських споруд) існували інші, серед яких найпоширенішими були:

башти водозвідні — входили до складу фортечних, одночасно отримували підйомне обладнання для постачання води з підземних джерел. У XIX і 1-й пол. XX ст. споруджувались на залізничних станціях для водопостачання паровозів.

башти водорозбірні — мали промислове або комунальне значення, призначались для розподілу води і наповнення великих ємностей.

башти надбрамні — відзначали головний проїзд до кремля, фортеці, монастиря, у зв'язку з чим мали посилену оборону і більш урочистий вигляд.

башти таємницькі — відносились до фортечних, характерні потайним підземним ходом до води або виходу за межі укріплення для здійснення контрудару в тил ворога.

башти фортечні — мали передовсім оборонне призначення і звичайно поєднувались з фортечними стінами. Відзначались надзвичайним розмаїттям форм і розмірів, оскільки зводились починаючи з сивої давнини і до XIX ст. включно.